Що таке гендер?
Ґен·дер - Іменник
Спектр характеристик, що стосуються жіночності й мужності та відрізняють їх одну від одної. Залежно від контексту ці характеристики можуть охоплювати біологічну стать, соціальні структури, засновані на статі (тобто гендерні ролі), або гендерну ідентичність (особисте відчуття власного гендеру).
Якщо простежити етимологію слова до його латинського коріння, гендер означає просто «тип». Нормано-французький термін gendre уживався в XII столітті на позначення «якості бути чоловіком чи жінкою».
Багато хто приписує цей термін психологові Джонові Мані (John Money), який 1955 року запропонував уживати слово «гендер», щоб відрізнити психічну стать від фізичної. Однак Мані був не першим, хто це зробив. Культурна антропологиня Маргарет Мід ужила цей термін 1949 року у своїй книжці Male and Female («Чоловіче й жіноче»), щоб відрізнити гендерні моделі поведінки та ролі від біологічної статі. Американський журнал психології (American Journal of Psychology, vol. 63, no. 2, 1950, pp. 312) описав книжку так:
Це книжка, що, понад те, дає більше, ніж обіцяє у своїй передумові; адже вона інформує читача про «гендер», а також про «стать», про чоловічі та жіночі ролі, а також про чоловіче й жіноче та їхні репродуктивні функції.
Маргарет Мід переходить від конкретного розмежування до загальнішого порівняння чоловічого та жіночого в кількох спільнотах і нарешті доходить до аналізу статевих моделей у нашому власному середовищі та для нашого часу.
Cog 
Darkly Dai (Now with added werewolf) 
Людська стать (як прикметник, а не дієслово) поділяється на три категорії:
- Генотип: Генетично визначений хромосомний каріотип організму (XX, XY, та всі їхні варіації)
- Фенотип: Спостережувані первинні та вторинні статеві ознаки (геніталії, розподіл жиру й м’язів, будова кісток тощо)
- Ґендер: Неспостережувані статеві ознаки, внутрішня ментальна модель власної статі людини та спосіб, у який вона її виражає.
Кожен із цих трьох аспектів може займати певну позицію в діапазоні значень. На уроках здоров’я в початковій школі тебе, напевно, вчили, що генотип бінарний — або жіночий (XX), або чоловічий (XY), — хоча насправді існує з десяток інших комбінацій, які можуть траплятися в людей.
Так само багато хто вважає, що й фенотип бінарний, але біологія вже сотні років визнає: якщо нанести всі статеві ознаки на графік для цілої популяції, то насправді отримаєш бімодальний розподіл, де більшість населення потрапляє в межі процентиля двох груп. Це означає, що деякі люди — просто через те, як влаштоване життя, — опиняються поза двома типовими купками. Багато людей потрапляють посередині, маючи ознаки обох статей.
Ґендер, однак, значно… езотеричніший. Існує безліч різних способів, якими люди намагалися проілюструвати гендерний спектр, але жоден не передав його цілком вичерпно, адже та широта, яку охоплює гендер, сама собою є дуже абстрактним поняттям.
Джерела: [Tumblr] [TransStudent.org]
Коротко кажучи: одні люди дуже «чоловічі», інші дуже «жіночі». Дехто взагалі не відчуває жодного гендеру, а дехто відчуває обидва. Хтось відчуває свій гендер слабко, хтось — дуже сильно. Деякі люди непередбачувано коливаються по всьому спектру, змінюючись, як вітер. А хтось може й узагалі поставити під сумнів саму ідею спектра! Лише сама людина може визначити власний гендер; ніхто інший не може диктувати його за неї.
Ґендер — це почасти соціальний конструкт, почасти засвоєна поведінка, а почасти біологічні процеси, які формуються дуже рано в житті людини.
Наявні дані начебто свідчать, що гендер людини закладається ще під час внутрішньоутробного розвитку, коли формується кора головного мозку (докладніше про це — у розділі «Причини гендерної дисфорії»). Ця ментальна модель далі на підсвідомому рівні визначає, до яких аспектів гендерного спектра людина схилятиметься. Вона впливає на поведінку, сприйняття світу, на те, як ми переживаємо потяг (окремо від сексуальної орієнтації та гормональних впливів) і як ми зближуємося з іншими людьми. І все це не обов’язково збігається в один бік.
Ґендер також впливає на очікування, які мозок має щодо середовища, у якому він перебуває (твого тіла), і коли це середовище не відповідає цим очікуванням, мозок здіймає тривогу у вигляді депресії, деперсоналізації, дереалізації та дисоціації. Це підсвідомі способи, якими мозок повідомляє нам, що щось дуже не так.
Га·бі·тус - Іменник
Соціально вкорінені звички, навички та схильності. Те, як людина сприймає світ і реагує на нього.
З соціального боку гендер охоплює наш габітус: нашу презентацію, наші манери та поведінку, те, як ми спілкуємося, як реагуємо, чого очікуємо від життя, і ролі, які виконуємо, ідучи життям. Авторка Сьюзан Страйкер (Susan Stryker) описала габітус у своїй книжці Transgender History:
Велика частина габітусу полягає в маніпулюванні нашими вторинними статевими ознаками, щоб донести до інших наше власне відчуття того, ким ми себе вважаємо—чи то ми похитуємо стегнами, жестикулюємо руками, нарощуємо м’язи в спортзалі, відрощуємо волосся, носимо одяг із вирізом, що підкреслює декольте, голимо пахви, дозволяємо щетині проступати на обличчі чи говоримо з висхідною або спадною інтонацією наприкінці речень. Часто ці способи рухатися й укладатися настільки вкорінюються в нас, що ми вважаємо їх природними, хоча—з огляду на те, що всього цього ми навчилися через спостереження та практику—їх краще розуміти як культурно набуту «другу натуру».
І справді, усе це — культурні чинники: речі, що розвивалися всередині популяції з плином часу. Попри те, що вони, по суті, «вигадані», вони все одно мають яскраво виражений гендерний характер, і людина схильна прив’язуватися до гендерного габітусу свого внутрішнього «я», навіть не усвідомлюючи цього. Коли нам відмовляють у доступі до цих соціальних аспектів, це призводить до дискомфорту через своє соціальне становище в житті.
Експерименти Джона Мані мали на меті підтвердити його переконання, що гендер — це цілковито соціальний конструкт і що будь-яку дитину можна виховати так, щоб вона вважала себе тим, ким її навчили бути. Його експеримент зазнав цілковитого провалу (див. розділ «Біохімічна дисфорія»). Ґендер не змінюється; кожна людина у 40 років має той самий гендер, що й у 4. Що змінюється — то це наше особисте розуміння власного гендеру в міру того, як ми дорослішаємо як особистості.
Ці негативні симптоми (депресія, дереалізація, соціальний дискомфорт) і є симптомами гендерної дисфорії.
Чим гендер не є, то це сексуальною орієнтацією. Ми описуємо орієнтацію за допомогою термінів, що відштовхуються від гендеру людини (гомосексуальна/гетеросексуальна/бісексуальна тощо), але сам по собі гендер не впливає на сексуальність, а сексуальність не відіграє жодної ролі в гендері.
Що означає бути небінарною людиною?
Небінарні ідентичності лежать поза винятковою спорідненістю лише з чоловічим або лише з жіночим. Іноді це означає повну спорідненість з обома (бігендер) або врівноважену спорідненість з обома (андрогін). Це також може бути спорідненість, що змінюється день у день (гендерфлюїд), часткова спорідненість (демігендер) чи навіть спорідненість одразу з усім гендерним спектром (пангендер).
Це також може означати цілковиту відсутність спорідненості з будь-якою гендерною ідентичністю (агендер) або сильну спорідненість із гендерною ідентичністю, що не співвідноситься ні з чоловічим, ні з жіночим (зокрема, але не лише, апорагендер).
Деякі небінарні люди відчувають спорідненість лише з певними аспектами якогось гендеру, але не з іншими. Наприклад, демідівчина — це може бути людина, якій при народженні призначили жіночу стать і яка відчуває лише часткову пов’язаність із буттям жінкою та жіночністю, або ж людина, якій призначили чоловічу стать, яка приймає гормональну терапію, щоб полегшити фізичну дисфорію, має жіночий фенотип, але не відчуває сильного зв’язку із соціальними аспектами буття жінкою.
У загальних рисах ця книжка описуватиме гендер у сенсі бінарних ідентичностей (чоловіча/жіноча) на противагу небінарним ідентичностям, але це суто заради простоти викладу. Так само наведений перелік небінарних ідентичностей не є вичерпним. Будь ласка, пам’ятай, що глибина гендерного досвіду й вираження набагато, набагато складніша за цей простий поділ.