Екзистенційна дисфорія

Коли ти ростеш у неправильно призначеному гендері, ти неминуче проґавиш чимало того, що могло б бути тобі доступне, якби тільки люди знали. Піжамні вечірки, походи з ночівлею, дівочі/хлопчачі скаути, спільні походи по магазинах, чирлідинг чи спорт. Події, у яких беруть участь і дівчата, і хлопці, можуть викликати зовсім інші почуття залежно від того, як саме ти в них долучаєшся, — як-от випускний, релігійні церемонії (наприклад, бат-міцва замість бар-міцви) і навіть просто залицяння. Така дисфорія може мати й біологічне коріння — скажімо, смуток від того, що ти не виносила й не вигодувала груддю своїх дітей.

Ці втрачені можливості можуть виявлятися як відчуття втрати й болю. До того ж спогади про те, що ти мала змогу пережити, але інакше не пережила б, або події, у яких ти грала роль чужого гендеру, теж можуть бути гірким місцем, бо з ними пов’язані незручні відчуття. Уяви, що тобі довелося бути нареченим на власному весіллі, коли ти знаєш, що мала б бути нареченою; що ти змалку мріяла про своє ідеальне весілля, а потім грала в ньому неправильну роль.

Іноді екзистенційна дисфорія може виявлятися саме екзистенційно, накриваючи тебе всім тягарем горя за втраченою юністю. Усі ті побачення, підліткові витівки, вечірки, навіть просто можливість мати близькість із правильними частинами тіла, поки воно було молоде, а на тобі не лежало жодної відповідальності. Це час, який неможливо повернути.

Багато транс-людей намагаються надолужити частину цих втрачених подій: влаштовують або відвідують квір-випускні, організовують піжамні вечірки, проводять церемонії оновлення подружніх обітниць і проходять звичні підліткові ритуали дорослішання — наприклад, коли материнська фігура допомагає вибрати перший бюстгальтер, а батьківська вчить голитися. Однак, зрештою, екзистенційна дисфорія — це те, що ніколи не може бути полегшене. Ти можеш створити нові переживання натомість тих, які втратила, але повернути час назад не зможеш ніколи.

Це одна з багатьох причин, чому так важливо приймати й підтримувати транс-молодь. Хлопці хочуть робити звичні хлопчачі речі, дівчата хочуть робити звичні дівочі речі, а небінарні діти хочуть робити те, що відчувається правильним для них, — і коли вони цього не отримують, вони цього не забудуть.