Як лікують гендерну дисфорію?

Варіанти лікування суттєво різняться залежно від потреб конкретної людини. Кожен перехід унікальний, і немає єдиного способу його здійснити. Цей розділ — перелік можливих шляхів.

Соціальний перехід

Якщо коротко: вихід із шафи. Це просто оголошення світові, що ти трансгендерна особа. Ти повідомляєш, що хочеш користуватися новим ім’ям та/або новими займенниками — або ні; можливо, ти просто хочеш, щоб люди знали, що ти транс, і насправді не ототожнюєш себе з призначеним тобі бінарним гендером. Для деяких небінарних людей це може навіть не бути повним кроком від їхнього призначення, адже гендер — це спектр, і існує таке поняття, як «небінарний чоловік» і «небінарна жінка».

Соціальний перехід — це акт виходу з шафи, і він може зняти чимало стресу, спричиненого пригніченням себе.

Юридичний перехід

Це процес зміни твоїх юридичних документів так, щоб вони відображали твій справжній гендер. Це може відбуватися через юридичну зміну імені та гендеру за рішенням суду, через зміну позначки статі в офіційному посвідченні особи або через перевидання свідоцтв про народження та про шлюб.

Презентаційний перехід

Це зміни в тому, як ти себе подаєш, — будь то твій одяг, зачіска чи використання макіяжу. Наше суспільство сильно гендеризує всі ці речі, і зміна презентації водночас стверджує тебе для самого себе й подає оточенню сигнали про те, як ти хочеш, щоб до тебе зверталися.

Медичний перехід

Для дорослих це гормональна замісна терапія та хірургія. Для підлітків це часто означає блокатори статевого дозрівання доти, доки підліток не стане достатньо дорослим, щоб бути впевненим, який гонадний гормон він хоче мати. Для дітей до статевого дозрівання це нічого. Дозволь повторити це ще раз, бо трансфоби постійно це перекручують.

ДІТИ ДО СТАТЕВОГО ДОЗРІВАННЯ НЕ ПРОХОДЯТЬ МЕДИЧНОГО ПЕРЕХОДУ.

Хоча Американська академія педіатрії рішуче закликає до валідації та прийняття трансгендерної молоді та до уможливлення всіх інших форм переходу, вона прямо не підтримує початок лікарями ані гормональної терапії, ані блокаторів статевого дозрівання, доки дитина не досягне 2-ї стадії за шкалою Таннера.

Ба більше, жоден хірург у Сполучених Штатах не виконуватиме операції зі зміни гендеру неповнолітньому (за винятком інтерсекс-«корекцій», що є зовсім іншою проблемою, яка виходить за межі цієї статті). Дуже мало дітей мають достатньо виражені риси, щоб їх сприймали як чоловіка чи жінку без підказок, які дає презентація. Дозволити дитині змінити зачіску й одяг — це все, що потрібно, аби дитину сприймали як хлопчика чи дівчинку.

Гормональний перехід

Маскулінізувальна гормональна терапія (статеві характеристики «з жіночого в чоловіче») полягає у введенні тестостерону, зазвичай через внутрішньом’язову ін’єкцію або топічний гель. Підвищення загального рівня гонадних гормонів зазвичай спричиняє припинення овуляції, яка є джерелом більшості естрогену, що виробляється в яєчниках.

Фемінізувальна гормональна терапія (статеві характеристики «з чоловічого в жіноче») полягає у введенні естрогену, зазвичай естрадіолу, через пероральні пігулки, пластирі або регулярні ін’єкції (внутрішньом’язові чи підшкірні). Дедалі поширенішим стає й застосування імплантів повільного вивільнення. Звичною практикою є також призначення антиандрогену для блокування вироблення або засвоєння тестостерону. У Сполучених Штатах це зазвичай спіронолактон — препарат від тиску, який має побічний ефект блокування тестостерону. За межами США найпоширенішим препаратом є ципротерону ацетат — блокатор андрогенових рецепторів, якого немає в США. Лікарі можуть також призначати бікалутамід, який теж блокує андрогенові рецептори. Утім, деякі лікарі можуть просто обрати вищі дози естрадіолу, щоб змусити організм припинити вироблення тестостерону.

У підлітків блокатори статевого дозрівання можуть включати наведені вище блокатори андрогенів або (якщо це покриває страховка) застосування антигонадотропного препарату (ліків, які блокують гормони, що спричиняють вироблення естрогену й андрогену), як-от лейпроліну ацетат (укол, який роблять раз на кілька місяців) або гістреліну ацетат (щорічний імплант).

Хірургічний перехід

Трансгендерні операції зазвичай поділяють на три окремі категорії:

Нижня хірургія (модифікації геніталій):

• Фемінізувальні:

  • Орхіектомія (видалення яєчок)
  • Скротектомія (видалення тканини мошонки після орхіектомії)
  • Вазектомія (видалення сім’явивідних проток, що робиться під час орхіектомії, але може бути виконане й раніше окремо)
  • Вагінопластика (створення вагінальної порожнини)
  • Вульвопластика (створення вульви, з глибиною або без неї).

• Маскулінізувальні:

  • Гістеректомія (видалення матки й шийки матки)
  • Оофоректомія (видалення одного або обох яєчників)
  • Сальпінгектомія (видалення однієї або обох маткових труб, часто виконується разом із гістеректомією та/або оофоректомією)
  • Вагінектомія (видалення вагінальної порожнини)
  • Метоїдіопластика (процес, що перетворює збільшений після гормональної терапії клітор на пеніс)
  • Фалопластика (конструювання пеніса з пересадженої шкіри)
  • Уретропластика (подовження уретрального каналу крізь фалос)
  • Скротопластика (використання великих статевих губ і протезів яєчок для конструювання мошонки).

Фалопластика не обов’язково потребує попередньої гормональної терапії. Хоча вагінектомію, уретропластику та фалопластику зазвичай виконують одночасно, уретропластика та вагінектомія технічно не є обов’язковими для конструювання пеніса. Однак, оскільки для конструювання нової уретри зазвичай використовують вагінальну тканину, деякі хірурги не виконуватимуть уретропластику без вагінектомії.

Верхня хірургія (модифікації грудної клітки)

• Фемінізувальні:

  • Збільшення грудей за допомогою пересадки жиру або імплантів.

• Маскулінізувальні:

  • Двостороння мастектомія (видалення тканини грудей) із реконструкцією грудної клітки
  • Зменшення грудей (видалення частини жирової та грудної тканини)

Мастектомія в межах верхньої хірургії зазвичай змінює форму сосків на більш маскулінну, але деякі люди обирають повне видалення сосків.

Фемінізувальна / маскулінізувальна хірургія обличчя (модифікації черепа, хрящів і шкіри на обличчі).

Що молодша людина, то менше вона потребуватиме цих операцій, особливо якщо здійснить медичний перехід до 20 років.

• Фемінізувальні:

  • Реконтурування чола
  • Реконтурування очних западин
  • Підтяжка брів
  • Корекція лінії росту волосся
  • Блефаропластика (підтяжка мішків під очима)
  • Ринопластика (зміна форми носа)
  • Імпланти щік
  • Підтяжка губ
  • Філери для губ
  • Реконтурування щелепи
  • Хондроларингопластика (зменшення кадика)
  • Ритидектомія (підтяжка обличчя)

• Маскулінізувальні:

  • Збільшення чола
  • Збільшення щелепи
  • Збільшення підборіддя
  • Збільшення трахеї (збільшення кадика)

Інші трансфемінні операції:

• Бразильська підтяжка сідниць: жир із живота пересаджують у сідниці, щоб збільшити співвідношення стегон до талії.
• Операція з фемінізації голосу: на голосових зв’язках роблять надріз, щоб назавжди підвищити тембр.
• Операція «Попелюшка»: кістки стопи вкорочують, щоб зменшити розмір стопи. НАДЗВИЧАЙНО РИЗИКОВАНО
• Зменшення плечей: ключицю вкорочують, щоб зменшити ширину плечей. НАДЗВИЧАЙНО РИЗИКОВАНО