Що є причиною гендерної невідповідності?

Якщо казати прямо — ми не знаємо (принаймні напевно). Наука й сучасна психологія довели, що вона не спричинена вихованням; ніхто не стає трансгендерним, гендерна ідентичність є вродженою і формується ще до того, як ми залишаємо утробу. Схоже також, що іноді вона є спадковою: у трансгендерних батьків вища ймовірність мати трансгендерних дітей, і часто вони усвідомлюють це у зворотному порядку. Дитина робить камінг-аут перед батьком чи матір’ю — і це допомагає тому з батьків усвідомити, що вони теж можуть зробити камінг-аут.

Ось наука, яка, як вважається, впливає на гендерну ідентичність. Це не означає, що вона визначає гендерну ідентичність, ані що вона повністю охоплює чийсь гендер, адже стільки аспектів гендеру є культурними та соціальними. Ніщо з цього не приписує людині її ідентичність, ніщо з цього не висічено в камені.

Якщо ти бачив(-ла) «Парк Юрського періоду», то, можливо, пам’ятаєш цю сцену:

Статеві залози (ґонади) в людських ембріонів спочатку розвиваються у біпотенційному стані, тобто вони можуть стати або яєчниками, або яєчками. Ген SRY на Y-хромосомі вивільняє білок під назвою фактор, що визначає розвиток яєчок (TDF) (стаття англійською). Цей білок запускає ланцюгову реакцію з виробленням SOX9 (іншого білка), що змушує клітини ґонад формуватися у клітини Сертолі та Лейдіга, з яких складаються яєчка. Якщо TDF ніколи не виробляється або щось йому заважає, клітини ґонад формуються у клітини теки та фолікули, з яких складаються яєчники.

Щойно сформувавшись, яєчка починають виробляти сплеск тестостерону, який зазвичай починається на восьмому тижні вагітності й триває до 24-го тижня. Цей сплеск, у поєднанні з іншим гормоном із плаценти, відповідає за розвиток пеніса й калитки. Формування геніталій починається приблизно на дев’ятому тижні та стає розпізнаваним до 11-го тижня. Якщо сплеск не відбувається або тіло на нього не реагує (як, наприклад, у разі синдрому нечутливості до андрогенів), то геніталії натомість формуються у вульву, піхву та матку.

Якщо в цей процес втручається якийсь збій, ти можеш отримати «не ті деталі» — і це є результатом багатьох інтерсекс-станів. Часто це частковий розвиток, коли зовнішні геніталії формуються лише частково, але функціональні ґонади все одно присутні. Іноді дитина народжується з цілком функціональними чоловічими чи жіночими геніталіями, але з невідповідними ґонадами. Іноді білок TDF не вивільняється, і плід розвиває цілком функціональні жіночі репродуктивні органи, попри наявність Y-хромосоми.

Це відомо як синдром Свайєра, і невідома кількість жінок може мати цей стан. У 2015 році XY-жінка із синдромом Свайєра, яка народилася без яєчників, успішно виносила й народила дитину за допомогою ЕКЗ. Зазвичай синдром Свайєра призводить до повністю нефункціональних яєчників, але у 2008 році було виявлено жінку із синдромом Свайєра, яка пройшла статеве дозрівання, нормально менструювала й мала дві вагітності без сторонньої допомоги. Її стан залишався невиявленим, доки не з’ясувалося, що її донька має його теж.

Річ у тім, що переважна більшість населення ніколи не проходила тестування на генетичний каріотип, тож ми не знаємо, наскільки насправді поширені ці випадки. Як це стосується гендерної ідентичності? Що ж, той самий процес, що спричиняє диференціацію зовнішніх геніталій, відбувається й для мозку.

Розподіл мозку

Пренатальний мозок насправді починає розвиватися лише десь між 12-м і 24-м тижнями. Кора великого мозку — тонкий зовнішній шар мозку, що містить більшість того, що ми вважаємо свідомістю, — суттєво росте в ці періоди. До того структура радше нагадує риштування — базові частини нервової системи, необхідні для функціонування тіла. Первинні борозни (звивини в корі великого мозку, що збільшують площу поверхні) починають формуватися на 14-му тижні, значно пізніше, ніж розвинулися геніталії.

Багаторазово підтверджено за допомогою МРТ-досліджень, що між мозком цисгендерних чоловіків і цисгендерних жінок існують невеликі, але значущі відмінності — відмінності, які узгоджуються з гендерними ідентичностями трансгендерних людей у дослідженні. Зауваж, що це не означає, що кожен, хто має ці відмінності, матиме той гендер; гендерна ідентичність не настільки проста, але це дає докази того, що є чітка відмінність між маскулінним і фемінним мозком. Є також докази того, що мозок може мати мозаїчні поєднання цих відмінностей, що може мати місце в небінарних людей.

Зміна рівня тестостерону в плода після 11-го тижня може напряму вплинути на маскулінізацію кори великого мозку, а також на зміни в інших частинах структури мозку. Це досліджувалося знову й знову у дослідженнях дітей із призначеною жіночою статтю, які мають ВГКН (вроджена гіперплазія кори надниркових залоз) та СПНА (синдром повної нечутливості до андрогенів).

Ми виявили значущий зв'язок між фетальним тестостероном і статево-диференційованою ігровою поведінкою як у дівчат, так і в хлопців.

— Фетальний тестостерон передбачає статево-диференційовану поведінку в дитинстві в дівчат і в хлопців

Надлишок тестостерону в тілі матері протягом другого триместру може (і спричиняє) маскулінізацію мозку зовні жіночого плода, а втручання у вироблення чи засвоєння тестостерону може (і спричиняє) фемінізацію мозку зовні чоловічого плода. Це втручання також не обов’язково має зовнішнє походження. Безліч генетичних ознак може змусити мозок реагувати на тестостерон інакше.

Доволі велике дослідження трансгендерних людей, оприлюднене у 2018 році, виявило кілька ключових генів, які статистично частіше були довшими в трансгендерних жінок (довшими в сенсі наявності більшої кількості повторюваних фрагментів). Поодинці ці гени можуть не мати достатньо сильного впливу, щоб спричинити збій маскулінізації, але разом вони цілком могли б знизити здатність фетального мозку до маскулінізації. Усі ці гени передаються від батьків до дитини, що додає вагомості схильності трансгендерних батьків мати трансгендерних дітей.

Ґендер є біологічним

На жаль, західне суспільство активно перешкоджало глибшому розумінню гендеру. Стародавні цивілізації добре його розуміли, але колоніалізм стер їх з лиця землі. 100 років тому науковці в Німеччині активно вивчали трансгендерну медицину й зробили надзвичайні досягнення (стаття англійською), доки нацисти не спалили все це у 1933 році. Консервативний і фашистський тиск у наші дні перешкоджав поступу в трансгендерній охороні здоров’я за кожної можливості.

Та все ж поступ триває, і кожні кілька років ми дізнаємося трохи більше.

Що ми знаємо напевно — це не психологічний стан. Це не щось, спричинене травмою чи будь-яким зовнішнім впливом; ніщо не може зробити людину трансгендерною. Це відбувається в утробі й не є чимось, що людина може обрати, так само як не могла б обрати свою расу чи колір очей. Це не має нічого спільного із сексуальною орієнтацією, нічого спільного з кінками чи фетишами і нічого спільного із соціальними впливами з боку батьків чи однолітків. Трансгендерні діти так само тверді у своїх ідентичностях, як і цисгендерні діти.